ІСТОРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
МЕЧ АРЕЯ
СИМВОЛ УКРАЇНИ
ТАМАРА ЧІТÁЯ
ТРАВЕНЬ 2022
Вивчаючи знання козаків характерників, я натрапила на історичну цікавину - священний меч АРЕЯ (іноді вживають Арія), збережений в пам'яті ще з часів Праукраїни… почнемо дослідження з легенди, яку я знайшла в книзі «Загадки козацьких характерників», авторства Тараса Каляндрука, яка найкраще описує сутність «культу шаблі» та містичність цієї зброї України і далеко за її сучасними межами.
«Є така повідка, що, в часі збурення Запорозької Січі, характерник отаман Дженджелій не захотів піддатись москалям і рівно ж не хотів іти під Турка за Дунай. Він зібрав 300 запорожців і пішов з ними світ за очі. Коли запорожці прийшли до гори, прощаючись навіки з Рідним Краєм, їм вийшов якийсь дід назустріч і запитав:
- Чого прийшли сюди ви, діти?
- Січ нашу москалі спалили, зруйнували, волю задушили і Козацьку Мати-Україну в кайдани закували. Тож, нема де нам подітись. З москалями нам не жити й до бусурменів іти в прийми серце не лежить. Нехай камінням краще станем!
- Так відповів за козаків отаман Дженджелій.
Кремезна постать діда розігнулась, його вже згаслі очі заіскрилися вогнем, зітхнув старий та й каже:
- Скидайте, діти, ваші шаблі та всі до одного.
І здіймали мовчки запорожці дамаські шаблі, що тисячі голів ворожих постинали й на купу перед дідом їх зложили. Поглянув дід навколо, очі вгору зніс - і полумінь велика спалахнула. Стопилися шаблі в огні, неначе б то не криця була, лишень віск.
От розгорнув дід попіл і вздріли всі великий меч, з обидвох боків гострий та блискучий, але тяжкий, тяжкий.
- Попробуйте-но, діти, хто з вас цей меч здолає підіймити! - озвався стиха дід. І пробували всі, та силкувалися, але для кожного він був тяжкий.
- А нумо, пішліть гінців за річку, за Дунай, чи не знайдеться козарлюга, що зможе зрушити цього меча.
Гінці, як вітер, полетіли, і ось на конях швидкокрилих Братерство Січове прийшло з-за Тихого Дунаю.
- Попробуйте-но, діти, хто з Вас цей меч здолає підіймити! - озвався стиха дід.
І пробували всі та силкувалися, але для кожного був він тяжкий.
- То шліть гінців на Кубань, бо й туди пішла козацька запорозька сила.
Соколами полинули гінці, і на братній голос озвалося й присунуло Козацьке Товариство з-над Кубані.
- Ну, що ж? Пробуйте і ви цього меча зрухнути! - озвався знову стиха дід.
І пробували всі та силкувалася, але для кожного був він тяжкий.
- Ой, бачу, дітки, що нема такого межи вами, хто б подолав цей меч один підіймити! - промовив сумно дід.
- Повідь, дідусю, нам, а хто ж його підійме і хто з ним зможе воювати? - спитав отаман Дженджелій.
- То буде, сину, козак з козаків, якого ще не бачив світ!
- А як же буде зватись він? - спитав ізнову отаман Дженджелій.
- То буде, сину, з поміж лицарів могутній лицар, ще незнаний. Цей меч в його руках пером легеньким стане. Ним волю він здобуде, і лише тоді всміхнеться радісно стара Козацька Мати-Україна.
- А як же буде зватись він? - отаман знову запитав.
- ЄДНІСТЬ буде йому ймення. Коли у боротьбі з'єднається брат з братом, коли серця в одно зіллються, коли запроданці й зрадники переведуться! - прорік востаннє сивий дід і крізь землю провалився.
А навкруги все зашуміло, загуло: ЄДНІСТЬ!!
- ЄДНІСТЬ! Як грім в степу Дніпровім покотилося, відбилося луною об Кавказ і за Карпатами озвалось: "КОЗАЦЬКА ЄДНІСТЬ!!!»
- Чого прийшли сюди ви, діти?
- Січ нашу москалі спалили, зруйнували, волю задушили і Козацьку Мати-Україну в кайдани закували. Тож, нема де нам подітись. З москалями нам не жити й до бусурменів іти в прийми серце не лежить. Нехай камінням краще станем!
- Так відповів за козаків отаман Дженджелій.
Кремезна постать діда розігнулась, його вже згаслі очі заіскрилися вогнем, зітхнув старий та й каже:
- Скидайте, діти, ваші шаблі та всі до одного.
І здіймали мовчки запорожці дамаські шаблі, що тисячі голів ворожих постинали й на купу перед дідом їх зложили. Поглянув дід навколо, очі вгору зніс - і полумінь велика спалахнула. Стопилися шаблі в огні, неначе б то не криця була, лишень віск.
От розгорнув дід попіл і вздріли всі великий меч, з обидвох боків гострий та блискучий, але тяжкий, тяжкий.
- Попробуйте-но, діти, хто з вас цей меч здолає підіймити! - озвався стиха дід. І пробували всі, та силкувалися, але для кожного він був тяжкий.
- А нумо, пішліть гінців за річку, за Дунай, чи не знайдеться козарлюга, що зможе зрушити цього меча.
Гінці, як вітер, полетіли, і ось на конях швидкокрилих Братерство Січове прийшло з-за Тихого Дунаю.
- Попробуйте-но, діти, хто з Вас цей меч здолає підіймити! - озвався стиха дід.
І пробували всі та силкувалися, але для кожного був він тяжкий.
- То шліть гінців на Кубань, бо й туди пішла козацька запорозька сила.
Соколами полинули гінці, і на братній голос озвалося й присунуло Козацьке Товариство з-над Кубані.
- Ну, що ж? Пробуйте і ви цього меча зрухнути! - озвався знову стиха дід.
І пробували всі та силкувалася, але для кожного був він тяжкий.
- Ой, бачу, дітки, що нема такого межи вами, хто б подолав цей меч один підіймити! - промовив сумно дід.
- Повідь, дідусю, нам, а хто ж його підійме і хто з ним зможе воювати? - спитав отаман Дженджелій.
- То буде, сину, козак з козаків, якого ще не бачив світ!
- А як же буде зватись він? - спитав ізнову отаман Дженджелій.
- То буде, сину, з поміж лицарів могутній лицар, ще незнаний. Цей меч в його руках пером легеньким стане. Ним волю він здобуде, і лише тоді всміхнеться радісно стара Козацька Мати-Україна.
- А як же буде зватись він? - отаман знову запитав.
- ЄДНІСТЬ буде йому ймення. Коли у боротьбі з'єднається брат з братом, коли серця в одно зіллються, коли запроданці й зрадники переведуться! - прорік востаннє сивий дід і крізь землю провалився.
А навкруги все зашуміло, загуло: ЄДНІСТЬ!!
- ЄДНІСТЬ! Як грім в степу Дніпровім покотилося, відбилося луною об Кавказ і за Карпатами озвалось: "КОЗАЦЬКА ЄДНІСТЬ!!!»
Отаман Дженджелій
Характерник і отаман Запорізької Січі, фантазійний образ
Шабля — це не меч, який міг викувати і хороший коваль. Для виготовлення шаблі потрібні глибокі знання
Наводжу Вам далі цікаві відомості про суть та містичне значення Меча Арея для України з книги Тараса Каляндрука. В XVI—XVIII ст. єдиним містом на Україні, де існував "цех мечників" (хоча на той період його правильніше було б назвати "цехом шабельників"), був Львів. Шабля — це не меч, який міг викувати і хороший коваль. Для виготовлення шаблі потрібні глибокі знання: необхідно зіставити загальну масу шаблі і клинка, його довжину, ширину і кривизну. А в той час використовували метод підбору. Його можна було застосувати тільки в цеху. На території Львівщини залізну руду добували з давніх-давен, про що свідчать чисельні назви сіл і містечок Руда, Рудно, Рудки, Руда Крехівська і т. д., не говорячи вже про те, що руди Криворіжжя нашим предкам були відомі ще за скіфських часів. Давньогрецький історик Гелланік Лесбійський, який жив в V ст. до н.е. писав, що першим залізну зброю виготовив скіфський цар Саневн.
Ми знаємо, що в X ст. германськими племенами на руїнах Франкської імперії була створена Священна Римська імперія германської нації. Так от, аж до XVIII ст. при коронації імператорів опоясували священним мечем-шаблею, котра була виготовлена в Києві. Це знаменита "шабля Карла Великого". Про те, як з'явилась шабля серед німецьких церемоніальних реліквій, існують різні легенди, які розповідають, що вона була подарована Карлові Гаруном аль Рашидом, була захоплена Карлом в бою з аварами, подарована угорським королем та багато інших.
Ми знаємо, що в X ст. германськими племенами на руїнах Франкської імперії була створена Священна Римська імперія германської нації. Так от, аж до XVIII ст. при коронації імператорів опоясували священним мечем-шаблею, котра була виготовлена в Києві. Це знаменита "шабля Карла Великого". Про те, як з'явилась шабля серед німецьких церемоніальних реліквій, існують різні легенди, які розповідають, що вона була подарована Карлові Гаруном аль Рашидом, була захоплена Карлом в бою з аварами, подарована угорським королем та багато інших.
Ще 1965 року знаменитий вчений А. Н. Кірпічніков переконливо довів київське походження цієї шаблі. Завдяки надзвичайно високому рівню українського зброярського мистецтва ця шабля на довгі століття стала найбільш шанованою реліквією німецьких імператорів, подібно як і знамените Київське Євангеліє (або Реймське Євангеліє), на котрому впродовж віків складали присягу французькі королі. Привертає увагу ще одна легендарна назва цієї шаблі — "Меч Атілли" і те, що в неї дуже багато спільного із зображенням шаблі-палаша на знаменитому Збруцькому ідолі. І, що найцікавіше, у віддаленій від Києва на тисячі кілометрів Індії, де закінчився великий рух арійських племен з Праукраїни, дуже подібний на неї різновид меча-палаша також носив назву "атілл".
Меч Карла Великого, з тризубом на піхвах, вважається прототипом Меча Арея
У Київській Русі культ меча був настільки великий, що навіть проти повсталих селян князі воювали іншою зброєю — бойовими сокирами, а мечі застосовувалися виключно у військових походах. Меч був символом влади: князь, віддаючи сину уділ, символічно вручав йому й меч. Так, Всеволод III, посилаючи свого сина Костянтина на князювання в Новгород, вручив йому хрест і меч зі словами: